Нещодавно члени клубу «Затишок» Академії пенсіонерів здійснили дуже цікаву подорож до мальовничого куточка Київщини – село Богданівку, де знаходиться унікальна пам’ятка культури – Меморіальний музей-садиба народної художниці Катерини Білокур.
Музей володіє багатою колекцією картин цієї непересічної людини, яка є представницею так званого «наївного мистецтва» — групи художників, що не здобули академічної освіти, проте стали частиною загального художнього процесу.
Не дивлячись на відсутність освіти на початку свого шляху до «святого малярства» Катерина Білокур працювала, приховуючи свої картини, наче гріх, але, перемігши долю, дійсно довела, що народжена бути художницею з ліричним і дуже індивідуальним даром.
Особливо характерними для Катерини Білокур є великі композиції без визначеного сюжету. Квіти — за поодинокими випадками — єдині мешканці її полотен, їх зображення — за межами класичного натюрморту чи пейзажу.
Академісти відвідали хату-музей та садибу, де ростуть дерева – сучасники художниці побачили встановлену прекрасну паркову скульптуру Катерини Власівни на повний зріст, ознайомились із представленими меморіальними речами родини Білокур, численними фотоматеріалами та документами.
У музеї також були продемонстровані натягнуті на підрамники заґрунтовані та затоновані полотна Катерини Білокур, її мольберт, саморобні пензлі, невеличка бібліотека.
Академісти були дуже задоволені поїздкою, яка виявилася захоплюючою та цікавою.
Куратор клубу «Затишок» Роман Троценко зауважив, що такі поїздки дають змогу не тільки внести різноманіття в життя академістів, але й дізнаватися багато цікавого та незвіданого про наш рідний край, талановитих людей, якіпроживали майже поруч із нами. Адже тільки в Київській області є так багато прекрасних та цікавих місць, де проживали наші видатні та талановиті співвітчизники, про яких почали забувати або навіть мало хто знає.
Зі слів Романа Володимировича Троценка в планах клубу «Затишок» є організація таких поїздок, щоб академісти надалі могли відкривати для себе нові куточки нашого краю та розповідати про свої враження дітям, онукам, наступним поколінням.
