Контакти

м. Біла Церква

вул. Ярослава Мудрого,

буд. 38/12,

3 поверх, кім. 15

тел.: 097 392 36 06

fond_efimenko@ukr.net

Подорож клубу «Затишок» до села Пархомівки

 

 Клуб Затишок» Академії пенсіонерів здійснив дуже цікаву подорож із циклу  «Пізнаємо нашу Київщину разом», яка була організована очільником клубного осередку Романом Троценком та куратором  Ольгою Михайленко.
Мета таких подорожей - дізнаватися багато цікавого та незвіданого про наш рідний край, щоб академісти відкривати для себе нові куточки славної Київщини та розповідати про свої враження дітям, онукам, наступним поколінням.
Академісти вже здійснювали подорожі до села Буки, дерозташований гарний ландшафтний парк, який є одним з найкрасивіших парків України, милувалися красою села Ковалівка, відвідували меморіальний музей-садибу народної художниці Катерини Білокур в с. Богданівка.
Цього разу  подорож здійснили до  мальовничого  куточка Київщини - в с. Пархомівку, яке колись належало князям Вишневецьким. У цьому  селі знаходиться унікальна пам’ятка культури – комплекс Святопокровської церкви.
З історичних джерел відомо, що в кінці 19 століття землі перейшли до російського промисловця Віктора Голубєва, який  збагатився на будівництві залізниць та створенні металургійних і машинобудівних заводів.
Голубєв помер у  Римі в лютому 1903 року і за заповітом був перевезений до Пархомівки, де і похований. Він же заповідав вибудувати в селі нову церкву. Останню волю батька реалізували нащадки — сини Віктор Вікторович та Лев Вікторович.
Голубєви вважали Пархомівку родинним маєтком, тому витратили значну суму грошей на побудову не тільки церкви, а цілого комплексу сакральних та господарських споруд, куди увійшли  церква з дзвіницею, каплиця Св. Віктора, брама, паркан із цегли, кутові вежі, сторожка, будинок для священика. Фасад храму прикрашений мозаїкою «Спас», частково осипаною, що додало відносно молодому храму старовинності, часової віддаленості від  ХХІ століття. Була проведена часткова реставрація в кінці 1980-х років, але мозаїку «Спас» не реставрували.
Все це академісти могли побачити на власні очі, завітати до храму та поставити свічки за своїх рідних та друзів, придбати іконки та молитовні книжки, написати молитовні прохання, прогулятися територією та насолодитися мальовничими краєвидами й гарними старовинними архітектурними спорудами.
 
 
 

Поділитись з друзями: