Валентина Котенко,
координатор клубу «Водограй»
Щомісяця в клубі «Водограй» відбувається захід, який присвячується нашому чудовому древньому місту Білій Церкві, його життю і розвитку.
Про народження міста, про легенди, відносно його назви, про буремні історичні події Київської Русі, нападу кочівників, татаро-монгольського іга, революційні події, про видатних історичних особистостей, які прославляли наш край, період життя в СРСР, сьогодення – все ми почули і бачили у фільмах, які створили жителі міста, що палко люблять свою малу батьківщину.
Освідчувалися в коханні місту водограєвці віршами й піснями талановитого поета й композитора Анатолія Кульчицького, який неодноразово виступав у нашому клубі.
У жовтні черговий захід був присвячений нашій красуні-річці Рось, бо все життя нашого міста пов’язане нерозривно з нею, вона в усі часи підтримувала своїх жителів, давала надію і радість на краще життя.
Зал клубу прикрашений осінніми квітами хризантемами, осіннім чудовим листям, золотистим, багряним, червоним, гронами горобини. В залі розгорнута виставка творів місцевих поетів, прозаїків, у яких оспівується наша річка Рось.
До присутніх звертається завідуюча відділом центральної міської бібліотеки Ніна Павлівна Серикун, яка емоційно розповідає про улюблену з дитинства річку, її назву. Під мелодію, мрійливу і зворушливу, звучать легенди про цілющу воду річки, пливучі вінки по хвилях, про те, як річка Рось захищала жителів від навали ворогів, перетворюючи їх на мертве каміння, якого так багато по берегах річки.
У залі - тиша. Розповідь плавно закінчується. І що це… Сюрприз!!! На екрані демонструється фільм білоцерківця Анатолія Володимировича Скепка про річку Рось, її неповторну красу, затишні села, яких безліч на берегах Росі. Але Рось не тільки красива, вона велика трудівниця: 346 км течуть її води, і всім вона необхідна ; 4 ГЕС дають електрику: Стеблівська, Корсунь-Шевченківська, Богуславська, Дибинська. Але пан Скебко так вивчив річку Рось, бо сходив стежками від початку течії річки до гирла, помічаючи скрізь неповторну красу.
Треба зазначити, що Анатолій Скебко створив декілька фільмів про наше місто. Саме палка любов до Білої Церкви надихнула ще 12-річного хлопчика взяти в руки фотоапарат і знімати побачене на плівку. Потім він став збирати матеріали про історію міста, починаючи з 70-х років минулого століття.
Сам створює фільми, озвучує їх оформлює музикально, використовуючи пісні, вірші того часу, про який розповідається у фільмі.
Фільм такий теплий, красивий, ніби бачиш знову у всій своїй величі соковиті картини берегів рідної річки. Фільм зворушує і викликає радісні сльози захоплення від побаченого.
Чарівна сила мистецтва зробила своє добре діло, порадувавши приємними хвилинами відпочинку, даючи надію на те, що, якщо є такі талановиті люди, то в житті нашої України все буде добре. Щоб досягти успіхів, потрібно працювати і берегти своє майбутнє.
