Ольга Устілова
До цього свята академісти клубу «Криниця життя» готувалися довго і ретельно: вчили вірші, розучували пісні на слова Т.Г. Шевченка, детально знайомилися з його біографією. Кожна з учасниць прийшла до клубу цього дня у вишиванці, усі разом підготували виставку книг під назвою: «Вивчаймо життя українського генія», оформили папку з репродукціями картин Шевченка-художника, а також принесли власноруч вишиті портрети поета.
Свято розпочалося з пісні «Реве та стогне Дніпр широкий», який виконали всі члени клубу. Читці продекламували поему «Причинна». Ведучі розповідали біографію поета, після кожної події в житті Шевченка звучали вірші. Смутком овіяна рання його поезія: «Тяжко, важко в світі жити сироті без роду…», «Не називаю її раєм, тії хатиночки у гаї…», або «Мені тринадцятий минуло, Я пас ягнята за селом…».
У 24 роки Тарас одержав волю за допомогою своїх друзів-художників і залишився жити в Петербурзі. Незважаючи на отримання довгожданої свободи, Шевченко має в серці величезну тугу за Батьківщиною, і тому в його віршах стільки смутку. У глядачів виступали сльози на очах, коли читали такі вірші, як «І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль моєї долі молодої…», «Заросли шляхи тернами на тую Вкраїну. Мабуть, я її навіки, навіки покинув. Мабуть, мені не вернутись ніколи додому?..».
Але настрій усіх присутніх поліпшувався, коли лунав дзвінкий голос Олени Осіпової, яка виконала романси на слова Т.Г. Шевченка «Вітре буйний», «Ой три шляхи широкії» та пісню на власні вірші «Олександрійский парк».
Упродовж дійства у виконанні академістів прозвучали вірші «Тополя», «Минають дні, минають ночі», «Сестрі», «Не завидуй багатому», «Як умру, то поховайте».
Крім того, ансамбль заспівав пісні «Думи, мої думи»; «Бандуристе, орле сизий» у виконанні Віктора Беркевіча та «Моє рідне село» у виконанні Едуарда Чайки.
До цього свята наші співачки вивчили народну пісню про Т.Г. Шевченка, яку виконало тріо у складі Ольги Устілової, Ольги Руденко та Олександри Крикун:
На високій дуже кручі, над самісіньким Дніпром,
Спить Шевченко в домовині непробудним вічним сном.
Твоя кобза ще не вмерла, на ній струни всі дзвенять.
І про твою вічну славу всі народи гомонять.
Із задоволенням ще раз подивились відеофільм та послухали вірш «Лілея» у виконанні Ольги Ковальчук.
А завершили свято словами: «Твої твори вивчаєм, бо для нас ти не вмер.
Твоя кобза, Тарасе, будить нас і тепер».
