Наталія Пащенко,
член клубу «Діамант»
Попри негаразди, які супроводжують нас у ці складні часи незрозумілої жорстокості і смутку, життя продовжується.
Бійці та священики говорять: «Уныниегрех».
Тож і зібралися ми на чергову зустріч, на свято вареників. Це не описати, це потрібно було бачити. Столи ломилися від прикрас і від головної страви свята - вареників.
Посуд полив’яний на столах, глечики з квітами, макітри з варениками, компоти, гілочки калини та горобини. Столи заслані рушниками та скатертинами з дивовижними орнаментами. А самі господині у вишиванках, голови вив’язані квітчастими хустками. Одним словом, справжнє свято.
За ведучу в нас - Галина Володимирівна, вся у вишиванках - і сорочка, і спідниця. Галина Володимирівна повідала по секрету, що спідниці вони разом із Аллочкою Руденко самі вишивали до 3-ї години ночі, ще до конкурсу «Битва хорів».
Час настав - і Галина Володимирівна запросила наших кухарок до презентації своїх кулінарних виробів.
Що тут почалося…
Світлана – красива, статна представили свої вареники з піснями і приспівами. За нею Валентина Річас, як завжди, дуже весело й цікаво представила свій виріб.
Врублевська К.Ю. представлення своїх вареничків супроводила віршами і щирими побажаннями«Смачного» всім присутнім.
Невеличка перерва - і виходять наші співачки, наш хор «Вербиченька». Співають і про вареники, і про нашу Вітчизну, нашу Україну.
А презентація йде собі далі: виходить наша кулінарка Марія Христюк і її група підтримки – Каріна Степанівна і Марія Данилівна. Вареники з вишнями і з капустою, звучать вірші і гуморески.
Аплодують, і вся зала співає українських пісень.
Лариса і Валерій Борисенки дуже скромно представляють свої вареники з картоплею і капустою, але їхні варенички визнали найкращими.
Аллочка Руденко похвалилася незвичайними варениками з грибами. Дійсно, вони незвичайні на смак!
Хор співав і співав. Настрій піднесений. На гостину ми запросили академістів-сусідів, колектив «Усмішка».
Гостя Таскіра заспівала нам пісень і про кохання, і про родину українською, татарською і казахською мовами.
Ми всі рідня, ми всі згуртовані, незважаючи на національну приналежність.
Ми за ці роки дуже всі зблизилися, подружилися, і це свято для нас як чергова зустріч у теплому колі однодумців.
Свято продовжується майже до 17 год. Не хотіли розходитись і ще й на вулиці біля школи продовжували спілкуватись, обмінюватись враженнями і впевнено прощалися до наступної зустрічі.
