Світлана Гребень
Про них часом кажуть: ті, що увійшли в осінь свого життя. Чому? Відлюбили навесні: створили сім’ї, народили дітей. Відпрацювали влітку: заробили на (чи побудували) житло, підняли дітей, на ноги поставили, заробили для їх майбутнього, зробили кар’єру, знову ж – відлюбили. А тепер що?
А тепер, як казала героїня відомого кінофільму, життя тільки починається! Улюблена пора року, співзвучна зі станом душ, така ж щедра, виважена, мудра, жадана і трішки капризна. Бо ж не просто – осінь, а Золота Осінь творчості, життєвого запалу і радості. Бо ж хто, а вони вміють радіти! І новому дню, і хорошій погоді, і зустрічі з однодумцями. Бо ж у душі – 25, у серці – 18 і в дзеркалі… все нормально. А паспорт дістаємо лише на виборах.
З вересня знову розпочали свою роботу осередки Академії пенсіонерів міста. Ось і любистківці, зібравши врожаї, прибравши городи, підготувавши до зими садки, з чистим сумлінням вирішили влаштувати собі «Свято осені». Було прийнято рішення принести з собою дари городів і садків для проведення конкурсів, смачні страви, характерні цій порі, для задоволення і квіти – для настрою.
Чи не найцікавішим став конкурс виробів з овочів та фруктів «Осіння фантазія». Ну вже і нафантазували: і козак з козачкою, і збіговисько лісових жителів, і герб України… Чого тільки не понавигадували наші господині! Та цікавіше, ніж спостерігати за роботою, було слухати дотепні коментарі самих майстринь і спостерігачів. Насміялися, як кажуть, від душі.
Потім був конкурс на кращого декламатора віршів про осінь. А далі пісні. Куди ж без них! Це ще те покоління, яке весь вік співає – і в радості, і в горі. Не замінює людського живого голосу сучасними технічними можливостями, не потребує музичної фонограми чи спеціального інструмента. Співає, бо цього прагне душа. Ось і цього разу пісня, розпочата ансамблем, об’єднала усіх, хто був присутній, а далі – друга, третя…
Час пролетів непомітно. Насміялися, наспівалися, наспілкувалися так щиро, як можуть лише ті, хто увійшов у Золоту пору життя!
