Валентина Зикова

Звичайного осіннього дня в приміщенні, де традиційно проходять зустрічі клубу «Сузір’я» Академії пенсіонерів, було гамірно...

Та це був не той гамір, який створює невдоволена чи агресивна юрба, і не той, коли суперечки одночасно декількох десятків людей створюють ритм роздратованого вулика, – ні! Звучав сміх і жарти, посмішки сяяли на обличчях, святкова атмосфера відчувалася в усьому, починаючи від прикрашеної зали і закінчуючи вишуканими вбраннями присутніх… Ще б пак - «Сузір’я» в колі друзів святкувало свій третій День народження.

За добрим звичаєм, що вже став традицією нашого клубу, захід розпочався з девізу, що одночасно виголошується всіма присутніми. Тож вкотре залунало загальне: «В «Сузір’ї» дружба як граніт – вона здивує цілий світ», що також неминуче було прийнято бурхливими оплесками.

Висловити свої відчуття та емоції щодо іменників зібралося багато гостей. Тому після вступного слова куратора клубу Євгенія Дороша, естафету віншувань відразу підхопила Любов Абрамова – людина, яка була однією з перших членів клубу. Спогади про те, як усе розпочиналося, перепліталися з сьогоднішніми днями та побажаннями на майбутнє, створюючи тим самим теплу атмосферу.
Привітати академістів-сузір’ївців також приїхав співочий колектив «Вербиченька», який майстерним виконанням ряду пісень не лише зірвав бурхливі овації, а й був запрошений «на біс»! Промову про життя клубу виголосила координатор клубу Тетяна Сулейманова, вірші власного виконання на тему академії читала Надія Гаврильченко, піснями віншувала подруг та гостей Людмила Безкрила.

Не обійшлося на святі і без сюрпризів. Та ще й яких – завітали директор Благодійного фонду Костянтина Єфименка Олена Ткач і... сам засновник – Костянтин Олексійович! Від такого вояжу академісти спочатку розгубилися, та все ж опанували себе і після заслужених вітань із днем народження академії, засипали шановних гостей питаннями – звичайними, буденними про життя, академію, країну. Питали за те, що цікавило, тому розмова вийшла щира та невимушена.

А далі був сюрприз. За три роки існування академія провела безліч заходів, екскурсій, поїздок, візитів. На пам’ять завжди робили фотографії, тож кліп, створений зі світлин із усіх заходів, і презентували на святі. Перегляд був жвавим, бо ж перед очима пробігали всі заходи що відбулися – сумні чи веселі, стримані чи бурхливі, велелюдні чи небагаточисельні, та всі вони рідні! Хтось упізнавав себе чи подруг, місця, де були, людей, яких запрошували тощо. Закінчувалася демонстрація тим, що академісти наввипередки визначали, до якого заходу належать ті чи інші кадри.

Було що згадати, а мені подумалося наступне. Чудово, що за три роки мерехтливі та несміливі «зірочки» сплелися в потужне, дружнє «Сузір’я», яке, я впевнена, не згасне на небосхилі нашого міста та нашого життя ще упродовж довгих років !