13 грудня, коли весь православний світ відзначає одне з найсвітліших свят – Андрія, в гостинній актовій залі Білоцерківської загальноосвітньої школи № 22, що є культурно-освітнім центром усього Таращанського масиву, дружно зібралося товариство, яке в цей зимовий день об’єднало неймовірні зусилля, щоб не лише розпочати традиційний цикл передноворічних вітань, а й узяти участь у довгоочікуваному творчому батлі.
А це цілком неординарна подія, до якої ретельно й досить серйозно готувалися представники двох різних епох. Одні зі значним життєвим і трудовим досвідом, інші – щойно виходять на свою життєву дорогу. Отож, в режимі он-лайн, у реальному часі поєдналися традиції і надбання різних поколінь, між якими стоять роки і навіть десятиліття!
Одним словом, зустрілися у творчому двобої члени клубу «Промінь надії» Академії пенсіонерів, яку створив і якою опікується Благодійний фонд Костянтина Єфименка, і дружна команда представників ХХІ століття, учнів БЗШ № 22 «Максимум»! Ведучими свята були куратор клубу, директор фонду Олена Дмитрівна Ткач і керівник молодої, завзятої команди, учитель від Бога - Юлія Віталіївна Ткаченко.
У якому ж форматі пройшла ця незвичайна зустріч? Обом командам було запропоновано 5 конкурсів, 5 так званих батлів, щоб з’ясувати, яка ж із них має цікавіше й насиченіше життя?
Отож спочатку обидві команди продемонстрували підготовлену візитку, яка власне й підтвердила, як дружно й злагоджено живе кожен із різновікових колективів. Незважаючи на різницю у віці, суперники мандрують, відпочивають, та головне – одні ще навчаються, здобуваючи середню освіту, а інші – продовжують навчання в Академії пенсіонерів, пізнаючи цікаве, опановуючи нові й нові вершини різних життєвих наук. Проте журі оцінило дещо по-різному такі майже однакові візитки: клуб «Промінь надії» отримав 20 балів, а команда «Максимум» - 19. Але ніхто не засмутився, бо ж попереду ще 4 батли, і ситуація могла докорінно змінитися.
Другий конкурс – занурення в епоху. Першими вийшли на сцену учні і, як на машині часу, перенесли всіх присутніх у 60-80 роки минулого століття: сукні, зачіски, пісні того часу, манери, традиції, танці й дефіцити, легенди й герої – все ожило в пам’яті, а в залі – така картина: в одних сльози на очах, бо ж не повернути того вже ніколи, а в інших – подив на обличчях, мовляв, і так жили - без ноутбуків, Mp3-преєрів, i-Phone-ів й аквапарків?
Ну, а люди поважного віку, занурюючись у сьогоднішню епоху, акцентували увагу на стилі спілкування представників молодшого покоління, а саме на вживанні в мовленні великої кількості сленгів. «Але хочемо відразу застерегти, - наголосила ведуча, - що коли набирали цей текст на комп’ютері, сучасний гаджет розбивав слова на дві, а то й три частини, техніка не могла сприйняти їх, усі програми протестували. Крім того, вивчаючи написане напам’ять, засвоїти ці слова було просто неможливо людям пенсійного віку, тому довелося користуватися шпаргалкою, або шпорою, як звикли власне ви». І тут почалося непередбачуване: дві представниці клубу «Промінь надії», одягнувши сучасний молодіжний одяг, заговорили такою мовою, що школярі навіть не знали, як реагувати – чи можна над цим сміятися, а чи варто замислитися й збагнути: сленгам не місце в нашому мовленні.
Обидва виступи були неперевершеними, і тому журі поставило командам однакові бали. Отож підсумовуючи, ведучі констатували наступне: команда «Максимум» - 39, клуб пенсіонерів – 40 балів!
Як відомо, в усі часи актуальним було театральне мистецтво, у різні епохи воно надихало й бентежило. Тому театральний батл змінив попередній конкурс й кожна з команд продемонструвала неабиякі мистецькі здібності. А всі переконалися, що Мельпомена близька людям різного віку, більше того, театр – це мистецтво, яке об’єднує усі покоління. Так було й цього разу: учні запросили переглянути переспів вічної п’єси І.Котляревського «Наталка Полтавка»: позавчора, вчора, сьогодні; а члени Академії пенсіонерів майстерно створили невмирущі образи Баби Палажки і Баби Параски за повістю І.Нечуя-Левицького.
У цьому конкурсі перемогли учні, бо саме їхній переспів твору, гра акторів-аматорів, пісні, танці, а головне карколомна режисерсько-авторська ідея зачарували не тільки журі, а й усю глядацьку аудиторію. Отож команда людей поважного віку отримала 19 балів (загальний - 59), а команда учнів – 20 балів (загальний рахунок – теж 59!) Рахунок зрівнявся – нічия!
Ну а далі всі присутні мали насолоду переглянути танцювальний калейдоскоп у виконанні учасників змагання. Члени клубу «Промінь надії» готували танці своєї молодості, учні ж обрали ті танці, які найбільше передають їхній темперамент, світовідчуття, любов до життя. Уявіть: запальна «Циганочка» змінилася танцем усіх поколінь – невмирущим вальсом, українська весільна полька – латиноамериканським танцем «Ча-ча-ча», найромантичніше «Танго» - ритмічним і бадьорим «Джайвом», танцювально-музична композиція із кінофільму «Весілля в Малинівці» - сучасним флешмобом і, звичайно, ж у виконанні школярів. А ось у загальне коло для виконання простих рухів фінського танку «Летка-єнка», який був досить популярним у СРСР, стали всі охочі, тобто представники обох різновікових команд.
У залі не вщухали оплески, адже батл видався на славу, проте головний сюрприз зробило журі: чотири члени журі підняли п’ять п’ятірок! А кожна команда, отримавши по 25 балів, мала на своїх рахунках уже по 84 бали, тобто впевнено трималася нічия!
Який же творчий батл без пісні? Отож п’ятим був пісенний батл, який підтвердив, що представники різних поколінь однаково з повагою ставляться до пісні, знають їх безліч і люблять співати. Розпочав клуб «Промінь надії», виконавши дві пісні зі свого дитинства: «Солнечный круг» і «Взвейтесь кострами синие ночи». А коли учасники агітбригади підняли великі піонерський і жовтенятський значки, пов’язали червоні галстуки, зал уже не стримував емоцій і вигуків – представники інших клубів згадали свою молодість. А діти відповіли гідно, виконавши колективно пісню «Не детское время» гурту «Дискотека Аварія». Знову слово надаємо пенсіонерам - і ось вам комсомол, БАМ, трудові звитяги радянські новобудови, а супроводжувалося це піснями того періоду: «Мой адрес Советский Союз», «Песня о друге» В. Висоцького, «Жил да был чёрный кот за углом», «Я, ты, он, она, вместе целая страна».
Та учні гідно відповіли пісенними шедеврами своєї епохи: «Такий, як ти» Славка Вакарчука та «It’s my life» Bon Jovi, під яку вже на сцені танцювали не лише діти, а і літні люди за лаштунками.
А насамкінець хлопці зробили справжній подарунок своїм однокласницям, мамам, бабусям, виконавши перероблену популярну пісню у словах якої зосереджений головний меседж: ми майбутні мужчини, дякуємо вам за все, що робите для нас і вибачте, що не завжди знаходимо сили сказати, що любимо і поважаємо.
Коли після цього слово надали журі, то його представники, втираючи сльози, сказали: «Такі речі не можна оцінити жодними балами, ми відмовляємося піднімати оцінки, бо ж тут не вистачає тієї кількості табличок із п’ятірками, які б хотіли мати». Так, майже прецедент, жодний конкурс не пам’ятає такого вердикту журі. Отож нічия?! Ні! Бо клуб Академії пенсіонерів швидко взяв емоційно невпевнений штурвал конкурсу у свої досвідчені руки й оголосив: «Перемогу віддаємо нашим юним, завзятим амбітним, дерзновенним суперникам, має перемогти молодість, це їм іти в майбутнє!» І тут зірвався шквал оплесків і вигуків – так реагувала на присуджену й заслужену перемогу команда учнів БЗШ № 22 «Максимум»! А ось знову сюрприз: виявляється, учні підготували для членів клубу «Промінь надії» подарунки на згадку - власноруч зроблені ляльки! Від фонду кожен школяр-учасник цього батлу отримав солодкий новорічний подарунок і щирі слова подяки за натхненну працю, повагу до старших, за незламну віру в добро.
Благодійний фонд Костянтина Єфименка висловлює щиру подяку за допомогу в підготовці й проведенні такого неординарного заходу заступнику міського голови, «хрещеному батькові Академії пенсіонерів» Джегуру Геннадію Васильовичу, начальнику управління освіти і науки Білоцерківської міської ради - Петрику Юрію Федоровичу, завідуючій сектором виховної роботи управління освіти і науки Щербань Ларисі Олексіївні, директору ЦТДЮ «Соняшник» Гутник Вірі Дмитрівні, директору БЗШ № 22 Кучмі Галині Віталіївні, вчителю української мови і літератури БЗШ № 22 Ткаченко Юлії Віталіївні.
