4 липня клуб «Сузір’я», що діє в Академії пенсіонерів Благодійного фонду Костянтина Єфименка, вирушив до свого улюбленого місця сили – Меморіального музею-садиби Івана Семеновича Козловського. Уже не один рік клуб відвідує цей музей. По-перше, не всі учасниці клубу змогли там побувати. Кожного разу хтось та й приїздить вперше. По-друге, музей має просто таки магічну силу, притягує і цікавими екскурсіями, і просто райськими пейзажами з квітів, саду та левади. Тож академісти з великою насолодою щоліта сюди приїздять. Цього року візит теж мав свою родзинку, адже після екскурсії садибою та парком, під тінистими вербами біля річки Протока дует «Співограй» у складі Наталії Мельник та Олександра Матвієнка виконали попурі з улюблених пісень Івана Козловського, а також чудові народні та сучасні українські пісні.
Та найперше академісти відвідали церкву Покрови Божої Матері, яка височить над Мар’янівною і була збудована в 2000-роках. Після чого екскурсовод Лілія Горобчук люб’язно запросила нас до садиби видатного тенора. Музей, присвячений життю і творчості Івана Козловського, відкрили в 1994 році в батьківській хаті, де народився і провів дитинство співак. Тепер це пам’ятка історії і архітектури кінця XIX — початку ХХ століття. У відтвореному інтер’єрі будинку-музею можна побачити родинні світлини, особисті речі Івана Семеновича (оперні костюми, клавіри, книги з власної бібліотеки), етнографічний матеріал, листи, кіно- та відеоматеріали, раритетні аудіозаписи 1945—1975 років). До комплексу музею також входить парк із перехрестям алей, спланований Іваном Семеновичем разом із архітектором Яковом Друцьким у 1960-х роках. Саме тут співак заповів похоронити його тіло, проте цього так і не сталося. Частиною парку є яблуневий сад Олександра Довженка, висаджений самим Іваном Козловським, а також його друзями, зокрема Максимом Рильським, Павлом Тичиною, Олесем Гончаром та іншими.
Після екскурсії академісти зручно розмістилися під вербами на леваді і стали насолоджуватися піснями дуету «Співограй», який найперше вшанував пам'ять загиблих захисників України піснею «Вальс пам’яті».
Затим прозвучало попурі з пісень, які любив Іван Семенович, а саме: «Несе Галя воду», «Ой, на горі, там женці жнуть», «По садочку ходжу», «Київський вальс», «Ой, чий то кінь стоїть», «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Чорнії брови карії очі», «Дивлюсь я на небо, та й думку гадаю», «Сонце низенько».
Також у прекрасному ліричному виконанні дует прозвучали «Ніч яка місячна, зоряна, ясная», «Згадай же, дівчино», «Чом ти не прийшов», «Ой, гоп, черевички», «Чорні очки як терен», «Ой, у полі криниченька», «На місточку», «Там за тином», «Ти знов мені даруєш квіти», «Мільйон поцілунків», «Шіді ріді дана йой», «Зозуля», «Україна на-на».
Так гарно в дуету виходить співати, що народні, що естрадні пісні, що слухачі попросили виконати ще одну пісню на біс. Тож прозвучала всіма улюблена «Ішло дівча лучками».
…Недаремно кажуть, що і пекло, і рай не десь далеко, а тут на землі. Такий райський куточок, обсаджений мальвами, маками, півоніями, яблунями, абрикосами відвідав сьогодні клуб «Сузір’я». І здається нам, що душа Івана Козловського в цьому раю, присівши скраєчку на лаву, слухала прекрасні українські пісні, які він так любив, поширював, відстоював і зберігав, у виконанні білоцерківців.
Тож академісти щиро вдячні працівникам та адміністрації музею-садиби за вміння зберігати нашу спадщину, робити її цікавою для всіх поколінь.