25 грудня до каплички святого Георгія Побєдоносця, що на масиві Леваневського, прийшли з квітами та незабутніми спогадами про участь у афганській війні солдати й офіцери, які знають про неї не з книжок чи кінофільмів, а з пережитих реальних подій. Адже рівно 35 років тому радянське керівництво прийняло рішення про надання відповідної військової допомоги потенційно соціалістичній на той час країні.
Відтоді, прикриваючись вигаданим інтернаціональним обов’язком, відправляло на чужу землю молодих хлопців… І, як з’ясувалося потім, саме воїнів із України там було найбільше. А звідти - цинкові домовини, а звідти – тяжко поранені; а ті, хто вистояв і повернувся живим, ще й досі бачать у снах жахіття тієї війни, про яку мало хто знає, бо ж багато чого просто замовчувалося.
До Благодійного фонду Костянтина Єфименка звернулися очільники Київського обласного та Білоцерківського міського комітетів сімей військовослужбовців, загиблих у Афганістані та інших закордонних країнах, з проханням допомогти у проведенні поминального обіду з нагоди 35-ої річниці з дня введення радянських військ до колишньої республіки Афганістан.
Крім того, це буде вперше, коли до афганських вдів і матерів приєднуються жінки, чиї сини і чоловіки загинули в 2014 році, беручи участь в антитерористичній операції на сході України.
