За вікном тарабанить дощ, а у світлиці клубу «Лада» гамірно, затишно, лунає пісня, метушаться красиво вбрані артистки, а поважні глядачі вже зайняли свої звичні місця. Не сидиться вдома нашим академістам, адже на календарі – свято в клубі. І ніяке похмуре небо і мряка їх не зупинить.
17 травня клуб «Лада» вирішив провести святкових захід «Вишити би долю нашій Україні». На гостину запросили й академістів з клубу «Зарічанське джерело», до яких не так давно самі ладівці їздили на клубних захід. Клуб «Лада» любить дружити з іншими клубами і часто запрошує до себе когось в гості на свої свята, а потім їде, так би мовити, з гастролями до іншого клубу.
Сьогоднішній концерт був приурочений темі вишивки, адже нещодавно українці відзначили День вишиванки. Свято провела незмінна ведуча клуба, талановита наша майстриня сцени Світлана Гудій.
Звісно, під час свята ансамбль клубу «Лада» дарував чудові пісні. В їхньому виконанні прозвучали: «А мати вишивала рушника», «При долині кущ калини», «Обереги», «Вишиванка», «Ой, хмелю ж мій хмелю», «Летіла зозуля», «Вишивала я сину сорочку», «Ой під калиною трава зеленая», «Наш дім - Україна». Ці пісні виконували як ансамблем, так і дуетом, тріо, квартетом. Був і сольний виступ Людмили Апальонової з піснею «Гиля, гиля, сірі гуси». Загалом сьогодні для глядачів дарували свій спів: Анна Шведська, Галина Глобенко, Тетяна Марченко, Євдокія Гук, Людмила Апальонова, Євгенія Бедрата, Лідія Середа та наша нова учасниця Марія Терещук.
Окрім пісень, академісти залюбки послухали трепетні вірші. Їх виконували Євгенія Бедрата («І рушники. І знову хліб і сіль», автор – Галина Потопляк; «Вишити би долю нашій Україні», автор – Аліна Войтенко), Галина Глобенко («Розквітла мальва», автор – Тетяна Столяренко-Малярчук).
Проте усі концерти в клубі «Лада» не лише зводяться до пісень чи віршів. Під час заходу можна почути багато цікавої і пізнавальної інформації. Цього разу родзинкою свята став виступ Лідії Середи, яка дуже гарно вміє вишивати. Вона продемонструвала глядачам спершу рушники весільні, які зберігаються в її родині та перейшли від бабусі. Рушникам – 118 років! Зроблені на конопляному полотні і вишиті в техніці чеснечка. Пані Лідія розповіла, що означають візерунки на рушнику, а там були чаша, що означає підземне, реальне і небесне життя, дві жінки – берегині роду, два якорі – символ вічності шлюбу. Також показала сучасний рушник, який вона вишивала на канві для своїх дочок на весілля. На той рушник ставили коровай. Те, що пані Середа закохана у вишивку, свідчать й її папки з величезною кількістю узорів. Це дійсно хобі всього життя!
Лідія Середа також розповіла, що в українців рушники мали різні назви, залежно від того, для чого використовувалися. У побуті – рушник-утирач, на іконах – рушник-божник, сватам давали плечовий рушник. Також пані Лідія прихопила із собою веретено та обичайку (п’яльця) та розказала, як в її родині займалися ткацтвом та вишивкою.
Доповнила цю цікаву розповідь Світлана Гудій, яка проінформувала, що означали квіти на рушниках: мак, калина, мальви, барвінок. А ці розповіді перемежовувалися піснями ансамблю про ці рослини. А ще пані ведуча розповіла гарну легенду про богиню Ладу, яка заблукала в лісі, сплела віночок з барвінок та на ранок зустріла свого судженого.
Також академісти довідалися, якими є родичі Лесі Воронюк, колишньої студенти Чернівецького університету, що багато років тому започаткувала свято вишиванки. Так, бабуся Лесі ткала килими, а мама – тайстру (полотняну сумку через плече). Звісно, що й дочка не могла лишитися осторонь українських народних промислів.
Пані Світлана розповіла й про те, яка багато українська мова, адже має понад 256 тисяч слів, хоча у побуті ми використовуємо лише 2-3 тисячі. Та ще багато цікавинок повідала.
Гості свята – ансамбль клубу «Зарічанське джерело» у складі Тамари Кизим, Валентини Букало та Ольги Грищенко – теж порадував піснями. У їхньому виконанні прозвучали українські народні «У мене батько як цвіт» та «Ой, вербо».
На завершення свята артисти і глядачі разом співали улюблені пісні «Ой, чи й то кінь стоїть» та «Туман яром, туман долиною».
Наприкінці заходу робили спільні світлини, координаторка клубу Лариса Хоменко подякувала за запрошення до клубу, вручила ведучій квіти та прочитала вірша про добро. І дійсно, між нашим академістами витає дух добра, щирої дружби, взаємопідтримки. І такі концерти – є великою розрадою в ці похмурі, і не лише через погоду, дні. Бажаємо клубу «Лада» процвітання та злагоди!