Знову за вікном буяє травень, даруючи неповторні аромати квітучого багатобарв’я та смарагдового різнотрав’я. Знову в перші травневі дні, як і завжди, готуємося належно відзначити свято Великої Перемоги, цьогоріч – 69-ту річницю! Але, вкотре дружно зібравшись у гостинній залі, вперше відчули тривогу й неспокій, бо ж відзначення Дня Перемоги в умовах нинішньої нестабільної ситуації на сході і півдні країни, тобто в реальних умовах війни, - зовсім не звично для нас, миролюбних українців.
«Нехай наш сьогоднішній загальноакадемічний концерт буде маленькою медоносною крапелькою у загальну чашу єднання України з півдня до півночі, із заходу до сходу, - пропонує ведуча і дозволяє собі щиро помріяти: Так хочеться саме сьогодні, вмикаючи тремтячою рукою телевізор, почути омріяне, що, мовляв, проросійсько налаштовані сепаратисти отямилися, усвідомивши свої помилки, зелені чоловічки «удалились восвояси», а на території квітучої України запанував довгоочікуваний мир і спокій…» Справді, непросто знайти потрібні слова в такі тяжкі для Батьківщини дні, тому краще нехай лунає пісня, одна з них – «Степом, степом», яку виконали на заході учасниці вокального тріо клубу з такою мирною назвою - «Усмішка».
Досить оригінально (акапельно) заспівав баладу про партизана, який загинув у дрімучих лісах під час війни, етнографічний колектив клубу «Любисток»...
Виконуючи відомий «Фронтовий вальс», представник клубу «Промінь надії» Галина Синєбок ніби повернула всіх у фронтові будні, підтвердивши реалії війни, коли солдат без ніг оптимістично стверджує, звертаючись до медпрацівника: «Мы с тобой, сестра, ещё станцуем»...
Клуб «Криниця життя» подарував авторську пісню під назвою «Діти війни», адже більшість серед тих, хто був у залі, народився під час війни чи після перемоги. Отож у сьогоднішніх літніх людей практично не було дитинства, вони відразу подорослішали, проте нині готові ділитися власним життєвим досвідом заради збереження миру на рідній землі.
День Перемоги в українському календарі межує зі ще з одним святим днем – Днем матері. У війни зовсім не материнське обличчя, не жіноче, навпаки – війна, забравши чоловіків і синів, робить дружин і матерів вдовами, а дітей – сиротами. Тому художні номери на концерті були присвячені і її величності Українській Матері, яка чекає, хвилюється і повсякчас звертається до Бога з одним-єдиним проханням, аби чоловіки й сини прийшли живими до рідної оселі. «Мамина коса», «Мамині яблуні», «Мамина сорочка», «Ой, журавко, журавко» – це неповний перелік пісенних композицій, які прозвучали у виконанні членів Академії пенсіонерів, вибивши сльозу, а разом із нею і спогади про рідну неньку.
…Час невладний над материнським горем. І скільки б не минуло років і десятиліть від тих подій, коли лунало страшне слово «війна», вони ніколи не принесуть спокою матерям, діти яких віддали найдорожче, - життя. Цій темі був присвячений власний вірш Марії Сударенкової, який змінився проникливою піснею «Калина» у виконанні творчого вокального колективу клубу «Діамант». А Людмила Комендант настільки майстерно прочитала вірш-благання матері, що важко було стримати сльози...
Як заклик до мирного життя, як гімн матерів, що втратили на війні своїх дітей, звучала пісня у виконанні Світлани Закрасняної із клубу «Пролісок» «Бухенвальдський набат».
У фіналі концерту досить зворушливо, бентежно і, звичайно, незабутньо виступив вокальний ансамбль «Спадщина» клубу «Журавка» (худ керівник – Ніна Левченко, акомпаніатор Олександр Земляр). У їхньому виконанні прозвучали пісні «Женька», «Хліба наліво», «Сидят в обнимку ветераны», перемежовані власними віршами Марії Постоєвої.
Хвилиною мовчання академісти вшанували пам’ять про тих, хто не повернувся з фронтів Великої Вітчизняної, хто поклав своє життя на вівтар Перемоги…
На завершення зустрічі всі присутні хором виконали пісню «День Победы». І ще довго не змовкали аплодисменти та слова подяки учасникам концерту.
