Цьогоріч Україна втридцяте чує тривожний голос чорнобильського дзвону, який підтверджує: попри всі кричущі проблеми сьогодення, ми не забуваємо про найбільшу техногенну катастрофу людства – аварію на Чорнобильській АЕС.
Своїми незабутніми спогадами про ту страшну ніч аварії поділилися пожежник Анатолій Скоробагатько і кухар Віра Бушуєва. На обличчях багатьох присутніх було помітно невимовну скорботу, бо ж чимало знайомих, колег, родичів, які працювали чи проживали в зоні, уже полишило цей світ через хвороби, що стали переслідувати людей саме після Чорнобильської катастрофи.
Академісти, охочі розповісти власні історії про ті страшні події, щиро ділилися спогадами, наголошуючи на тому, що немає нічого ціннішого за людське життя. Але якби тоді наші молоді пожежники не пішли свідомо на смерть, то чи існувала б Європа, не кажучи вже про Україну. Так, подібні факти щоразу змушують погодитися, що за кожною трагедією стоять конкретні людські долі. І чим більше їх, скалічених, потоптаних, спаплюжених обставинами, тим масштабнішими й трагічнішими є катастрофи.
Упродовж зустрічі лунали пісні, вірші, присвячені тим подіям, пройшла хвилина мовчання за загиблими, обговорили документальний фільм «Розщеплені на атоми». А продовжилося все чаюванням і спілкуванням представників різних клубів Академії пенсіонерів.
Благодійний фонд Костянтина Єфименка висловлює щиру подяку осередку «Криниця життя», його координаторові Ларисі Бондарчук, клубному вокальному ансамблю, ведучим заходу Ользі Ковальчук, Ларисі Шкурак, Ользі Руденко за підготовлений захід, за сердечну гостинність і велику любов до людей.