Тепло душі і серця ніжний дотик
Бійцям, захисникам, синам…
Готуючись до 19 грудня, очікують на диво всі – від малого до сивочолого. Сьогодні, коли кожен мріє про мир в Україні, якого іншого дива ще б хотілося? Але, погодьмося, диво починається з реальних бажань, дій, вчинків…
Напередодні Дня Святого Миколая до клубу «Криниця життя» для проведення майстер-класу завітали особливі гості – учні Білоцерківського економіко-правового ліцею разом із учителем української мови та літератури Людмилою Петрівною Замковою. Адже на одному зі своїх засідань академісти прийняли рішення привітати воїнів АТО із традиційними зимовими святами, виготовивши своєрідні обереги – маленьких білих янголяток, до крилець яких прикріплені листочки із молитвою та іконкою Святого Миколая. Ці подарунки, зроблені дбайливими материнськими руками, зберігатимуться у внутрішніх кишенях бушлатів захисників і неодмінно оберігатимуть від найстрашнішого – поранення чи навіть смерті.
Розпочинаючи майстер-клас, Людмила Замкова зачитала уривок із листа свого учня Івана Сидорчука: «Дорогі наші захисники, справжні сини Вітчизни, ви всі - сьогодні Герої. Я пишаюся вашою одержимістю, мене переповнює гордість за те, що я українець. Саме тепер я збагнув, якою сильною і нездоланною є Україна, який незламний дух мають її справжні сини. Я хочу запевнити вас, що з гордістю і честю продовжу вашу справу, коли прийде моя черга… Рідні наші захисники, нехай і для вас на передовій буде свято, нехай Святий Миколай завітає до вас і принесе щось особливе. Що буде в його торбинці? Найперше – наша свята молитва за вас, мир і, звичайно, наші гостинці.»
Після цих палких юнацьких рядків члени клубу «Криниця життя» приступили до роботи. Кожен взяв у руки потрібні матеріали і з неймовірною любов’ю, шепочучи слова святої молитви, майстрував янголятко. Дехто встигав і оберіг робити, і листа писати, виливаючи на папері увесь материнський біль і незбориме бажання, аби усі хлопці повернулися живими і неушкодженими. Кому, як не матерям і бабусям, які достеменно знають ціну подарованому життю, просити у Бога миру для кожної української родини.
А яке ж свято без солодких миколайчиків? Про це також не забули – напекли для кожного. Дбайливо спакували подарунки і відправили їх на передову, цього разу до Маріуполя. «Летіть, наші янголята, а ви, сини і внуки, хутчіш повертайтесь із перемогою», - промовляли вуста сивочолих жінок з великою надією на спокій і злагоду в Україні.
