Вальси… Їх співають, танцюють, виконують на музичних інструментах…У кого вони не викликали сліз, кому не краяли серце чи не бентежили душі? Музика вальсів – це не тільки ноти на п’яти лінійках нотного стану, це долі, це історія, це життя…І саме в цьому ще раз змогли переконалися, а водночас згадати роки молодості та покружляти на танцювальному майданчику у ритмі воістину вічної мелодії, члени Академії пенсіонерів, що діє за підтримки Благодійного фонду Костянтина Єфименка. Захід під назвою «Його величність ВАЛЬС» відбувся 12 травня у актовому залі БСШ №20.
Власне, зустріч була приурочена кільком датам водночас: 29 квітня відзначається Всесвітній день танцю, 9 Травня – День Перемоги, уявити який без тих же воєнних вальсів уже просто неможливо, а у кінці травня починаються шкільні випускні вечори. І, напевно, саме шкільний вальс для кожної людини стає тим першим пам’ятним танцем, який залишиться у серці назавжди. Тож недивно, що захід розпочався саме зі шкільного вальсу, який виконав вокальний ансамбль клубу «Криниця життя». І ось уже перші пари, спершу несміливо, а потім все більше і більше почали з’являтися на імпровізованому танцювальному майданчику, кружляючи у ритмі вальсу.
Друга світова війна ... Скільки пісень було написано в ті жахливі роки?!
Не перерахувати. Не обійшли композитори і жанр вальсу. Мабуть, не знайдеться людини чи літньої, чи зовсім юної, яка б не чула переможний «Травневий вальс» Михайла Ясеня та Ігора Лученка. Під легендарні слова «Помнит Вена, помнят Альпы и Дунай тот цветущий и поющий яркий май…», а співав цю пісню неперевершений Віктор Бількевич, вальсували академісти, аплодували і плакали…Плакали, бо поміж них є і ветерани війни, як Ольга Горбань, яка 9-річною дівчинкою була зв’язківцем в чернігівському партизанському загоні, і менші, але також з обпаленим війною дитинством. Плакали, бо ніколи не думали, що жахіття війни може знову стати реальністю сьогодення уже незалежної України.
Окрім переможного «Травневого», звучали цього вечора й лірично-щемні «В лесу прифронтовом», «Синий платочек», «Вальс фронтових подруг», «Севастопольский вальс», «Тучи в голубом» у виконанні Віктора Бількевича, Любов Бушмакіної, ансамблів «Криниця життя», «Спадщина», клубів «Серпанок», «Надія», «Чарівна мить».
Проте вальс, а цей вид танцю зародився відразу у кількох країнах – Німеччині, Чехії, Австрії, Польщі, Франції – знайшов своє особливе продовження й в Україні. Скільки вальсів подарували нам наші композитори! Приміром, творча співдружність Платона Майбороди та Андрія Малишка вилилась у вальс-пісню «Київський вальс», який став своєрідним гімном столиці України. «Знову цвітуть каштани, Хвиля дніпровська б’є. Молодість мила, – ти щастя моє», - підспівував вокальному ансамблю «Вербиченька» (худ керівник Ольга Атаманенко) весь зал.
Варто зазначити, що захід пройшов в рамках проекту «Єдність поколінь», який ось уже п’ятий рік поспіль проводять спільно Академія пенсіонерів та управління освіти і науки Білоцерківської міської ради. Він передбачає спільні заходи людей літнього віку і школярів, адже це надзвичайний виховний момент. Коли діти бачать, як треба шанувати старість, які є потреби у спілкування людей старшого віку, то, ставши дорослими, вони неодмінно згадають цей досвід і ніколи в їхні родини не прийде найстрашніша супутниця старості – самотність. Тож на такий захід вирішили запросити й Юрія Петрика, начальника управління освіти і науки, Олександра Русса та Сергія Мартинюка, депутатів міської ради.
Вони мали змогу особисто пересвідчитися, що проект цей діє і розвивається. Школярі, а поміж них були й дітки з особливими освітніми потребами, продемонстрували старшим глядачам танцювальні номери, назвавши академістів своїми ангелами-охоронцями. От би так усі внуки ставились до своїх бабусь-дідусів!
А ведуча заходу, виконавчий директор Благодійного фонду Костянтина Єфименка, Олена Ткач не просто організувала це свято, віднайшовши величезну кількість різноманітним вальсів, але й підготувала вікторину для гостей заходу, яка передбачала кілька запитань про історію вальсу. Щоправда, не всі депутати в ній взяли участь, адже до кінця творчого вечора з академістами залишився лише Юрій Петрик.
А ви, шановні читачі, чи знаєте, що окрім всесвітньовідомих вальсів, є ще й білоцерківські? Так-так! Один із них, написаний на слова і музику Анатолія Кульчицького, виконав ансамбль «Спадщина». А інший - «Місто над Россю стоїть» - написала у переддень свята Олена Осіпова, дебютувавши з ним на заході. Про Олену Іванівну Осіпову, членкиню клубу «Криниця життя», взагалі можна розповідати довго, адже вона професійна співачка, нещодавно відзначила разом зі своїм 75-річчя ще й 60-річний ювілей сценічної діяльності. Тому восени Благодійний Фонд Костянтина Єфименка планує для неї організувати творчий вечір.
Активно долучились до свята і представники клубу інвалідів «Фенікс», зокрема «Вальс-бостон» із репертуару Олександра Розенбаума виконав Володимир Думанський, а Ельвіра Ковалик заспівала «Вальс - это все-таки вальс».
А на прощання зазвучав, звичайно ж, «Прощальний вальс» у виконанні ансамблю клубу «Криниця життя»…
«А чи знаєте ви, що людське серце б’ється в ритмі вальсу? Так танцюйте ж ви з нами і будете завжди здорові!», - такими словами завершила вечір вальсу ведуча Олена Ткач. І хоча академісти покидали захід із задоволеними усмішками на устах, подумки вони вже готуються до наступного заходу, який 22 травня відбудеться у парку «Олександрія», а саме: міський фестиваль хорової музики «Пісенна веселка «Олександрії», у якому візьмуть участь ансамблі Академії пенсіонерів «Горлиця», «Криниця життя», «Вербиченька», «Любисток» та «Спадщина».
Тож успіхів і наснаги, тобі, Академіє пенсіонерів!