Ольга Яковченко,
координатор клубу «Чарівниця»
У непростий час, коли тільки-но почало налаштовуватися життя країни після громадянської війни, у невеличкому мальовничому селі Завадівка Володарського району, що на Київщині, 4 квітня 1925 року народився Павло Єфремович Сліпчук, який нещодавно відзначив своє 90-річчя.
Життя Павла Єфремовича, нинішнього нашого одноклубника, – віддзеркалення історії країни, трагічної і героїчної одночасно.
Як і більшість однолітків, Павло Сліпчук після закінчення семилітки у рідному селі з 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни працював різноробочим у колгоспі. Коли у липні 1941 року в село прийшла німецька окупаційна влада, шістнадцятирічний Павло, щоб не забрали на роботу у Німеччину, обколював собі руки керосином, штучно викликаючи появу виразок.
Після звільнення рідного села з грудня 1943 по лютий 1944 року відроджував зруйнований окупантами колгосп. Коли у лютому 1944 року Павла Сліпчука призвали до лав Радянської Армії, він став курсантом 14 навчального стрілецького полку І стрілецької бригади.
Після закінчення навчання молодий червоноармієць почав службу в 285 окремому мотострілецькому батальйоні у Московському воєнному окрузі, потім був Прибалтійський фронт, де двадцятирічний Павло Сліпчук зустрів Перемогу як командир амфібії. У червні 1946 року в Ленінградському воєнному окрузі закінчив строкову службу й вирішив пов'язати свою долю з військовою справою назавжди, але для цього потрібно було навчатися. Так, із 1951 по 1955 роки Павло Єфремович навчався у вечірній середній школі при Білоцерківському Будинку офіцерів. Саме після закінчення навчання в 1955 році починається нова сторінка в житті Павла Сліпчука, офіцера, молодшого лейтенанта у Київському військовому окрузі до 1958 року, коли його було переведено до міста Мукачево Закарпатської області. Розпочавши службу офіцером прикордонної застави 27 прикордонного загону, Павло Єфремович Сліпчук звільнився в запас майором із посади начальника застави в серпні 1971.
Але й після звільнення у запас Павло Єфремович продовжував навчатися. У мирному житті він працював бібліотекарем, тому з 1982 по 1984 роки у Київському культурно-просвітницькому училищі отримав кваліфікацію бібліотекаря.
У 2001 році указом Президента України Павлу Єфремовичу Сліпчуку було присвоєно звання підполковника, а в 2004 році – полковника.
Серед 11 медалей, якими нагороджено полковника Павла Єфремовича Сліпчука, є дві бойові, отримані у травні 1945 року, - «За відвагу» та «За бойові заслуги».
Щиро вітаємо солдата Перемоги зі славним ювілеєм – 90-річчям від дня народження та прийдешнім великим святом – 70-річчям Перемоги та бажаємо здоров'я, поваги, благополуччя й миру.
