Наталія Малишок
"...Тоді ударять бубни звіддаля, гармошок запалають самоцвіти".
Андрій Малишко
Погожої осінньої днини до Білої Церкви завітав відомий музикант-гармоніст із дитячим зразковим колективом, аби подарувати більше ніж півтисячі глядачам чудовий настрій і душевну гармонію.
У передостанній день жовтня найбільший зал кінотеатру імені Довженко перетворився в музичну локацію, на якій не було де яблуку впасти. Благодійний фонд Костянтина Єфименка запросив до міста над Россю геніального музиканта, колекціонера, дослідника, переможця низки міжнародних конкурсів і почесного громадянина міста Жашкова гармоніста Івана Сухого зі свої дитячим колективом.
Члени Академії пенсіонерів завітали на концерт з дітьми та онуками, щоб послухати милозвучні і бадьорі мелодії гармоніки.
Радісне свято музики можна було приурочити до видатних дат – 70-ої річниці визволення України від фашистських загарбників, до третьої річниці заснування Академії пенсіонерів, але головною метою концерту було посіяти у серцях своїх слухачів зерна спокою і безтурботності, абстрагувавши хоч на декілька годин їхню сивочолу свідомість від щоденного гніту війни.
Жашківський музичний дитячий колектив розважав академістів не лише українськими народними мотивами і піснями, а з міхів лунали ліричні мелодії Шарля Азнаура, ритмічні телефонні рингтони, виконані на гармоніці, набували нового звучання, та й загальновідомий мотив «Чорного бумера» неабияк розвеселив публіку. У нетривалих перервах, коли музики встигали змінювати гармоніки, аби продемонструвати неповторність кожної, із залу щораз лунали викрики «Молодці!» та «Бравісимо!». Хтось притупцьовував у такт, сидячи у кріслі, хтось пританцьовував, не в силах стримати енергійний запал, але, роззираючись по величезній залюдненій залі, ви б не побачили жодного байдужого слухача, який хоча б не хитав головою під запальну музику гармошок, тріскачок та ударних.
Керівник колективу привіз до Білої Церкви дивовижні і подекуди не маючі аналогів у світі інструменти, як, наприклад, гармошка-вулик чи гармоніка-чобіток. Диво-збірка унікальних інструментів знаходиться у місті Жашкові, звідки й сам Іван Сухий, який є не лише геніальним музикантом, а й відомий як колекціонер, майстер і засновник першого і єдиного на Україні музею української гармоніки, який занесено до Книги рекордів України.
Іван Іванович має не менш талановитих учнів, яких навчає і в яких навчається сам, адже його юні вихованці не раз ставали надійною опорою і окриляли свого наставника на нові звершення, дивуючи своєю творчою багатогранністю. Один із учнів майстра Богдан Сенчуков змайстрував власноруч гітару…із 15 тисяч сірників. Та не гітарою єдиною, хлопець настільки захопився таким копітким, але незвичним хобі, що створив сірникову скрипку, гармонь і бандуру, яку оздобив мініатюрою Тараса Шевченка.
Унікальні музичні вироби митці продемонстрували гостям – мелодії, на перший погляд, звичних інструментів на сцені білоцерківського кінотеатру зазвучали з такою ніжністю і глибиною кожного акорду, відкриваючи слухачеві всю трепетну любов, яку юний талант вклав у свої музикальні шедеври.
Під завісу запального свята гармонії академісти скупали юних музик та їхнього енергійного маестро в шалених оваціях. Це було свято для душі, та від душі подароване людям, чий вік не обмежений роками, коли лунають запальні акорди їхньої молодості.
По завершенню концерту, академісти не охоче залишали музичну локацію, ледь не кожний хотів взяти автограф у Івана Сухого, сфотографуватися з колективом чи принаймні потиснути руку маестро і подякувати юним талантам за хвилю позитиву і ностальгії, подаровану в такий неспокійний час.
Слухачка Ніна Іванівна не могла приховати своїх емоцій, на запитання кореспондента, які враження залишились після концерту гармоніки? На очах літньої жінки виступили сльози:
«Я ніколи ще не відчувала себе такою молодою і щасливою. Саме мелодія гармоніки супроводжувала мене останні сорок п’ять років, допоки був живий мій чоловік, який завжди і в горі, і в радості брав до рук гармошку і грав, аби розвеселити компанію або під ліричну музику черговий раз освідчитись мені у коханні. Сьогодні мені був дарований небесами шанс відчути себе знову щасливою. Дякую цій благословенній людині Івану Івановичу та його чарівному колективу, цим неперевершеним діткам, які своєю музикую і талантом дарують людям сьогодні стільки радості».
Член президії Київського фонду культури Іван Кульчицький відзначив, що вже неодноразово бував на виступах зразкового дитячого колективу та в захоплені від його виступів:
«Нині почув багато нових номерів і деякі інструменти прозвучали нові. Іван Іванович, який керує цим прекрасним колективом, і сам унікальна особистість – неперевершений музикант, який володіє багатьма інструментами і сам пише музику, пісні, та й організатор він прекрасний. На таких фанатах своєї справи нині тримається наша культура. Мені відомо, що зараз планується великий концерт у Київському фонді культури десь наприкінці листопада, і, я впевнений, що він пройде на дуже високому рівні».
Іван сухий поділився із пресою джерелом свого натхнення:
На творчість мене надихає гармонь – це мої думки, це дитинство, це юність - це все моє життя.
Скільки експонатів у вашій колекції?
Більше ніж 200 інструментів, я запрошую вас у Жашків – відвідайте наш музей гармоніки і самі порахуйте, - посміхається гармоніст.
Ви минулого року в Росії отримали гран-прі, як вам вдалося вибороти перемогу серед тисячі конкурсантів-гармоністів?
Готуючись до конкурсу, я так репетирував, що встановив свій найбільший рекорд – тринадцять з половиною годин без перерви грав. Так грав, що постирав пальцями на лівому боці кнопки.
Як вам вдалося зробити гармоніку сучасним хобі для молоді?
Це потрібно щоразу вигадувати різноманітні форми та методи, знаходити індивідуальний підхід до кожної дитини. Батогом не заженеш. Ви б побачили наш музей – дітям надзвичайно подобається грати на цікавих унікальних інструментах. Я неодноразово чув німецьку гармонь, італійську, польську, чеську – цей інструмент в Європі зараз набуває нового значення в очах підростаючого покоління, а оскільки ми - частина Європи – гармоніка актуальна в нашому сьогоденні як ніколи.
Ви переможець багатьох міжнародних конкурсів, що є головною передумовою вашого виступу?
Нас часто запрошують на виступи та конкурси за кордон, головні атрибути, з якими ми вирушаємо за перемогою, - це прапор України і герб міста Жашкова, без них нікуди. Ось для прикладу вчора до мене дзвонили організатори конкурсу із Росії, запрошували, а я запитав їх, чи зможу вийти на сцену із українськими народними піснями і прапором нашої держави – вони засумнівались, то я й відмовився від участі.