Марія Постоєва,
координатор клубу «Журавка»
До подій, які нині відбуваються на Донбасі, мало хто залишився байдужим. Допомагати нашій армії для кожного – справа совісті і честі. Молоді і зовсім юні, працюючі і пенсіонери намагаються зробити свій посильний внесок. Отож і наші академісти клубу «Журавка» долучилися до цієї нагальної і такої необхідної справи. Зібрані кошти ми передавали волонтерам. А Ольга Наумівна Горбань передала відразу 1000 гр. зі своєї пенсії на потреби армії. Кому, як не їй, знати, що таке війна і яке горе вона несе?! Адже вона в 10-річному віці була не просто свідком, але й учасником боротьби проти німецьких загарбників.
Село Петрівку Малодівицького (Прилуцького) району Чернігівської обл. неодноразово згадує командир партизанського з’єднання Федоров у своїй книзі «Підпільний обком діє». Якраз у цьому селі народилася і жила Ольга Наумівна. Їхня домівка була явочною. З лісу приходив і ховався на горищі зв’язковий партизанського загону. Підпільники потай сходилися на зустріч із ним. Маленька Олечка стояла на чатах: ніби пасе корівку, а коли хтось іде, починає співати. Це так вечорами; вдень же вилазила на високе дерево і звідти спостерігала, аби хто чужий не йшов.
Допомагали партизанам і її сестри: Клава (1920 р. н.) і Майя (1926 р. н.). Дівчат часто посилали в розвідку на залізничні станції в села Яхнівка і Галка. Олечку брали з собою для конспірації. Інформацію передавали через партизан у центр. А потому бачили, як наші бомбили ті станції. Милувалися загравами і раділи своєму маленькому внеску у майбутню велику перемогу. А ще передавали завдання партизанського загону підпільникам у сусідні села. В посвідченні учасника бойових дій значиться: Горбань Ольга Наумівна з серпня 1942 р. до 1943 р. - учасниця партизанського руху і підпільних організацій.
Вручаючи кошти волонтерам, Ольга Наумівна сказала: «Я б усе віддала, аби знала, що потрібно для того, щоб НІКОЛИ- НІКОЛИ у світі не було війни.
Про цю мудру, людяну, непосидющу жінку і сьогодні є що розповісти. Активна громадянська позиція веде Ольгу Наумівну до людей. Вона має, що сказати і добре вміє це робити, тому її часто запрошують на різні зустрічі. Золоті руки майстрині багатьох порадували чудовими в’язаними речами. А ще вона дуже любить пісню! Багато років співає в жіночому вокальному ансамблі «Спадщина». Прекрасно декламує і знає безліч віршів і гуморесок напам’ять. «Старість її вдома не застане…» - ці слова про Ольгу Наумівну Горбань!
На днях ми вітали її (старійшину нашого клубу!) з Днем партизанської слави. З цікавістю слухали розповідь про всі тяготи воєнного і повоєнного дитинства, про непростий життєвий шлях. Також прийшов привітати Ольгу Наумівну наш куратор Степура Андрій Миколайович. Були квіти й подарунки. У виконанні ансамблю «Спадщина» прозвучали декілька пісень про партизанську славу тієї війни.
Найщиріші найтепліші слова вдячності і шани Вам, Ольго Наумівно! Здоров’я Вам міцного, радуйте нас ще довго-довго. Низький доземний уклін Вам і всім ветеранам. Нам усім Миру, щоб ніколи не гинули наші діти!
А потім присутні ознайомилися з незвичайною виставкою квітів, зроблених умілими руками наших академістів і їх внуків. Це були вишивки, декупаж, квіти із бісеру, паперу тощо.
Повірте: було дуже цікаво!
