Чествували іменинників не одного місяця, як це за звичай склалося в клубі – а цілого кварталу. Тож назбиралося їх чималенько, а до того ж віднайшлося і декілька ювілярок. І от що відразу впадало в око - те, як зустрічали людей, що в силу тих чи інших причин (бо це ж життя – то внуки похворіли, а то відвідували далеких родичів) були тривалий час відсутні на зустрічах «Сузір’я» - як подруг, з якими тільки вчора бачилися, як співрозмовника, що на половині речення вийшов на секунду і повернувся ж відразу, закінчуючи думку. Треба було бачити ці усміхнені обличчя, ці обійми та обмін емоційними розповідями !...
Читати повністю...